Словарь української мови (1924)/заїздити

by Борис Грінченко

◀ заїзд

Словарь української мови Борис Грінченко З заїздити

заїздний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заїзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. заї́хати, ї́ду, деш, гл. 1) Заѣзжать, заѣхать. Заїхав на чужину. Їхав козак із війни, та заїхав до вдови. Чуб. V. 66. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. 2) Успѣвать, успѣть доѣхать. Ми ще засвітла заїдемо у Горовицю. Уман. у.

Заї́здити, джу, диш, гл. Заѣздить, изнурить ѣздой. Заїздив коника, заїздив другого… Скажи, серце, правду, чи що буде з того. Чуб. V. 116.