Словарь української мови (1924)/збочити

by Борис Грінченко

◀ зборчий

Словарь української мови Борис Грінченко З збочити

збочитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Збочи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Уклониться въ сторону. Павлогр. у. Козак бачив (дівчину край долини), конем збочив. Гол. I. 120. 2) Покривить душою, сдѣлать несправедливость. Зміев. у.