Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/збочитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
збочитися
Берлін: Українське слово, 1924

Збочи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Лечь на бокъ, прилечь. Я не сплю, а так збочився, бо нема що робити. Канев. у.