Словарь української мови (1924)/збудьок
Зовнішній вигляд
◀ збудь-вік | Словарь української мови З збудьок |
збуй ▶ |
|
Збу́дьок, дька, м. Малоцѣнный предметъ, продаваемый такъ — лишь бы сбыть съ рукъ. Молоді воли — на роботу, а ціна — збудьок. Хорольск. у.