Словарь української мови (1924)/збурлакуватіти
| ◀ збурити | Словарь української мови З збурлакуватіти |
збурмати ▶ |
|
Збурлакува́тіти, тію, єш, гл. Сдѣлаться бурла́кою, т. е. бездомнымъ. Аф. 447.
| ◀ збурити | Словарь української мови Борис Грінченко З збурлакуватіти |
збурмати ▶ |
|
Словарь української мови — З
збурлакуватіти
Борис Грінченко
1924
Збурлакува́тіти, тію, єш, гл. Сдѣлаться бурла́кою, т. е. бездомнымъ. Аф. 447.