Словарь української мови (1924)/збурмати

by Борис Грінченко

◀ збурлакуватіти

Словарь української мови Борис Грінченко З збурмати

збурматися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Збурма́ти(ся), ма́ю(ся), єш(ся), гл. Собраться. А в неділеньку вранці да бояри збурмали, да на море стріляли, на білую да лебедочку. Мет. 175. Збурмались вони під рясні дуби, чекаючи отамана на раду собі. Нп.