Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/збучавіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
збучавіти
Берлін: Українське слово, 1924

Збуча́віти, вію, єш, гл. Одеревенѣть. Старі кості не ворушаться і серце збучавіло. О. 1861. XI. Свид. 30.