Словарь української мови (1924)/збігатися
| ◀ збігати | Словарь української мови З збігатися |
збігленя ▶ |
|
Збі́гатися, гаюся, єшся, гл. Броситься искать; засуетиться, забѣгать. Говори швидче, бо за мною зараз збігаються. Котл. (1874), 331. За Оксаною, як її викрали, то зараз пан збігався. МВ. I. 133. Взяла да й утекла… Як збігались пани, Бо' храни! трусу такого на все село. О. 1862. VI. 62.
Збіга́тися, га́юся, єшся, сов. в. збі́гтися, жу́ся, жи́шся, гл. 1) Сбѣгаться, сбѣжаться. Швець із гори, пес із долини та збіглися до кобили. Чуб. V. 1173. 2) Сжаться, сжиматься; о матеріи: сдѣлаться короче послѣ мойки. Роздимаються (речі) од тепла, а збігаються од холоду. Ком. II. 54. Штанці… збіглись. Св. Л. 310.