Словарь української мови (1924)/збійник
| ◀ збій | Словарь української мови З збійник |
збілілий ▶ |
|
Збі́йник, ка, м. Разбойникъ. Вх. Уг. 240. Ум. Збі́йничок, збійниченько. Гол. I. 172.
| ◀ збій | Словарь української мови Борис Грінченко З збійник |
збілілий ▶ |
|
Словарь української мови — З
збійник
Борис Грінченко
1924
Збі́йник, ка, м. Разбойникъ. Вх. Уг. 240. Ум. Збі́йничок, збійниченько. Гол. I. 172.