Словарь української мови (1924)/збілілий

by Борис Грінченко

◀ збійник

Словарь української мови Борис Грінченко З збілілий

збіліти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Збілі́лий, а, е. Побѣлѣвшій. А вона й не скричала, тілько зітхнула тихо й скотилася з лавки, як сиділа, з тими шитками у ручках збілілих. МВ. (О. 1862. I. 89). Обличчя збіліле. МВ. (О. 1862. I. 88).