Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/збіліти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
збіліти
Берлін: Українське слово, 1924

Збілі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Побѣлѣть. 2) Поблѣднѣть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. МВ. II. 50. Чого так збіліла? Чуб. III. 121.