Словарь української мови (1924)/звалювати

by Борис Грінченко

◀ звалувати

Словарь української мови Борис Грінченко З звалювати

звалюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зва́лювати, люю, єш, сов. в. звали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Сваливать, свалить. Хапає кожного за ноги і звалює. О. 1862. IV. 39. Звалять дуба в кручу. Хата, 67. 2) Сбивать, сбить, свалять. Звалили сукно на валюшах. Харьк. у.