Словарь української мови (1924)/звалюватися

by Борис Грінченко

◀ звалювати

Словарь української мови Борис Грінченко З звалюватися

зваляти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зва́люватися, лююся, єшся, сов. в. звали́тися, лю́ся, лишся, гл. Сваливаться, свалиться, повалиться. Не дай, Боже, звалитися під тином. Ном. № 8302. Прийшов Василь додомоньку, на постіль звалився. Чуб. V. 434.