Словарь української мови (1924)/зведенник
| ◀ зведениця | Словарь української мови З зведенник |
зведенюк ▶ |
|
Зведе́нник, ка, м. Сводчикъ, посредникъ при сдѣлкѣ; сводникъ. Давай, батьку, гроші, — каже прихожий зведенник: упустимо сього коня, — другого не знайдеш такого. Кух. (О. 1861. X. 22).