Словарь української мови (1924)/звеліти
| ◀ звеличувати | Словарь української мови З звеліти |
звеніти ▶ |
|
Звелі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велѣть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 249.
| ◀ звеличувати | Словарь української мови Борис Грінченко З звеліти |
звеніти ▶ |
|
Словарь української мови — З
звеліти
Борис Грінченко
1924
Звелі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велѣть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 249.