Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/звеліти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
звеліти
Берлін: Українське слово, 1924

Звелі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велѣть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 249.