Словарь української мови (1924)/звичайно

by Борис Грінченко

◀ звичайність

Словарь української мови Борис Грінченко З звичайно

звичений ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Звича́йно, нар. 1) Обыкновенно. 2) Вѣжливо, прилично. 3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Шевч. 585. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Рудч. Ск. I. 130. Ум. Звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила. МВ. (О. 1862. III. 55).