Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/звичайно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
звичайно
Берлін: Українське слово, 1924

Звича́йно, нар. 1) Обыкновенно. 2) Вѣжливо, прилично. 3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Шевч. 585. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Рудч. Ск. I. 130. Ум. Звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила. МВ. (О. 1862. III. 55).