Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/звичений

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
звичений
Берлін: Українське слово, 1924

Зви́чений, а, е. Пріученный. У неї погано діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).