Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/звичний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
звичний
Берлін: Українське слово, 1924

Зви́чний, а, е. 1) Привычный. До роботи не звичний. Рудч. Ск. II. 62. 2) Обычный. Кожне стало оглашати звичний подарунок (на весіллі). Мкр. Н. 37.