Словарь української мови (1924)/зводини
| ◀ зводи | Словарь української мови З зводини |
зводитель ▶ |
|
Зво́дини, дин, ж. м. 1) Свадебный обрядъ, состоящій въ томъ, что послѣ первой свадебной ночи сва́ха, дві прида́нки і дружко́ весі́льний входятъ у комо́рю и заставляютъ новобрачныхъ встать (зво́дять молоди́х), затѣмъ одѣваютъ новобрачную, удостовѣряя по знаку на сорочкѣ ея невинность до брака. Чуб. IV. 611, 612. 2) = Зводи. Вх. Зн. 21.