Словарь української мови (1924)/сваха

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сваха
Берлін: Українське слово, 1924

Сва́ха, хи, ж. 1) Мать зятя или невѣстки, а также родственница одного изъ супруговъ, по отношенію къ родственницѣ другого. Маркев. 109. Пишна сваха, пишна, проти зятя не вийшла. Мет. 191. 2) Свахами взаимно называются женщины, вступившія между собою въ какую либо коммерческую сдѣлку. Ум. Сва́шка, сва́шечка, сва́нька, сва́ненька, сва́нечка, сваню́тка и пр., но всѣ эти слова употребляются преимуществ. въ особомъ значеніи, — см. Свашка.