Словарь української мови (1924)/звікувати
| ◀ звіку | Словарь української мови З звікувати |
звіл ▶ |
|
Звікува́ти, ку́ю, єш, гл. Провести жизнь. Звікував я вік мій довгий, та й не бачив того змалку. К. Псал. 89.
| ◀ звіку | Словарь української мови Борис Грінченко З звікувати |
звіл ▶ |
|
Словарь української мови — З
звікувати
Борис Грінченко
1924
Звікува́ти, ку́ю, єш, гл. Провести жизнь. Звікував я вік мій довгий, та й не бачив того змалку. К. Псал. 89.