Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/згородити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
згородити
Берлін: Українське слово, 1924

Згороди́ти, джу́, диш, гл. 1) Загородить. Не одна баба город згородила. Ном. № 2586. 2) Соорудить, воздвигнуть. Бо хотять же нас поглотити, піч огненну згородити. Чуб. I. 169.