Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/згортати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
згортати
Берлін: Українське слово, 1924

Згорта́ти, та́ю, єш, сов. в. згорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Складывать, сложить, свертывать, свернуть. Все б тільки сиділа, згорнувши ручки. Рудч. Ск. II. 44. Мати їй убрання хороші та пишні купує, — вона ледві подивиться: згорне та й забуде. МВ. II. 158. 2) О книгѣ: закрывать, закрыть. Згорнувши книгу, віддав слузі. Єв. Л. IV. 20. 3) Сгребать, сгресть. Згорни жар докупи.