Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/згріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
згріти
Берлін: Українське слово, 1924

Згрі́ти, рі́ю, єш, гл. Согрѣть. Та не вітер його не звіє, ні сонце його не згріє. Грин. III. 488.