Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/здивувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
здивувати
Берлін: Українське слово, 1924

Здивува́ти, ву́ю, єш, гл. 1) Удивить. Далекий вік здивує його доля. К. Іов. 40. Вона подивилась на його здивованими очима. Левиц. Пов. 246. 2) Удивиться. Не здивуйте на сирітські дарунки. Г. Барв. 330. Не здивуйте, що вороном крячу: хмара сонце заступила, я світа не бачу. Шевч. 263. Ди́вом здивува́ти. Очень удивиться, изумиться.