Словарь української мови (1924)/здивувати
| ◀ здивовижений | Словарь української мови З здивувати |
здивуватися ▶ |
|
Здивува́ти, ву́ю, єш, гл. 1) Удивить. Далекий вік здивує його доля. К. Іов. 40. Вона подивилась на його здивованими очима. Левиц. Пов. 246. 2) Удивиться. Не здивуйте на сирітські дарунки. Г. Барв. 330. Не здивуйте, що вороном крячу: хмара сонце заступила, я світа не бачу. Шевч. 263. Ди́вом здивува́ти. Очень удивиться, изумиться.