Словарь української мови (1924)/здиматися
| ◀ здимати | Словарь української мови З здиматися |
здиміти ▶ |
|
I. Здима́тися, ма́юся, єшся, сов. в. здиня́тися, здиму́ся, мешся, гл. = Здійматися, здійнятися.
II. Здима́тися, ма́юся, єшся, гл. = Здуватися.
Зди́міти, мію, єш, гл. Обратиться въ дымъ, разсѣяться какъ дымъ. Пропав, як здимів. Ном. № 1871.
Здиня́ти. См. I Здимати.
Здира́ти, ра́ю, єш, гл. = Здерати. Ловить вовк, ловить вовк, а як вовка піймають, то шкуру здирають. Ном. № 4092.
Здира́тися, ра́юся, єшся, гл. = Здератися.
Зди́рливий, а, е. Грабительскій.
Зди́рник, ка, м. = Здирця. Народ не любить багачів, каже, що вони здирники. О. 1862. V. 12.
Зди́рок, рка, м. У кожевниковъ: жировой слой на внутренней сторонѣ кожи, срѣзываемый во время обработки ея. Вас. 157.
Зди́рство, ва, с. Грабежъ, обирательство; вымогательство. Метнувся на здирство і душегубство ляхів та жидів. Стор. МПр. 143, 144.
Зди́рця, ці, м. Обдирало, взяточникъ, вымогатель, мздоимца.
Зди́рщина, ни, ж. = Здирство. Мир. ХРВ. 394.
Здискредитува́ти, ту́ю, єш, гл. Дискредитировать. Силкуються здискредитувати мене тим, що до „Крашанки“ я не давав доказу моїх історичних виводів. К. Краш. 37.
Здити́нитися, нюся, нишся, гл. = Здитиніти.
Здити́ніти, нію, єш, гл. Впасть въ дѣтство. Екатериносл. г.
Здих, ху, м. Издыханіе. Нема на вас здиху. Ковел. у.
Здихави́читися, чуся, чишся, гл. Получить удушье. Здихавичилась коняка. НВолын. у.
Здиха́нка, ки, ж. Вздохъ. Ум. Здиха́ночка. Тяжкі здиханочки. Гол. II. 419.
Здиха́ння, ня, с. 1) Воздыханіе, вздохъ. Ой не кажи, орле, що я тут бідую: але скажи, орле, що я тут працюю: моє працювання — тяженьке здихання, мої любі роскошоньки — дрібненькі сльозоньки. Чуб. V. 325. 2) Издыханіе. Ум. Здиха́ннячко.
Здиха́ночка, ки, ж. Ум. отъ здиханка.
Здиха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) сов. в. здихну́ти, ну́, не́ш, гл. Вздыхать, вздохнуть. Все чогось скучає, важенько здихає. Мет. 113. 2) Сов. в. здо́хнути, ну, неш, гл. Издыхать, издохнуть. Ой як би то сталось, щоб ви не вертались, щоб там і здихали, де ви поросли. Шевч. 212. Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. Рудч. Ск. I. 1.
Зди́хатися, хаюся(шуся), хаєшся(шешся), гл. 1) Перевести духъ. Аж не здишусь. Г. Барв. 397. Не здишусь — так набігався. 2) Избавиться, отдѣлаться. Не можна здихаться цього лихого чоловіка. Рк. Левиц. Не здихався біди. Рк. Левиц.