Словарь української мови (1924)/здрімати
| ◀ здрік | Словарь української мови З здрімати |
здрімнути ▶ |
|
Здріма́ти, ма́ю, єш и здріма́тися, ма́юся, єшся, гл. Задремать. Хто програв, той чорта (не тепер на споминки) здрімає. Г. Арт. (О. 1861. III. 83). Нігди би-м ся не здрімала, хоць би й день біленький, коби сидів коло мене хлопець молоденький. Чуб. V. 125. А здрімавшись, — заснув кріпко. Млак. 77.