Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/здрік

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
здрік
Берлін: Українське слово, 1924

Здрік, здро́ку, м. = Дрік 2. І ну корпать очі чоловікові своєму, неначе здрік її кусає. Рудч. Ск. II. 174.