Словарь української мови (1924)/здуріти
| ◀ здурити | Словарь української мови З здуріти |
здурніти ▶ |
|
Здурі́ти, рі́ю, єш, гл. Одурѣть; съ ума сойти. Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла. Чуб. V. 630.
| ◀ здурити | Словарь української мови Борис Грінченко З здуріти |
здурніти ▶ |
|
Словарь української мови — З
здуріти
Борис Грінченко
1924
Здурі́ти, рі́ю, єш, гл. Одурѣть; съ ума сойти. Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла. Чуб. V. 630.