Словарь української мови (1924)/здібний

by Борис Грінченко

◀ здіб

Словарь української мови Борис Грінченко З здібний

здібність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зді́бний, а, е. Пригодный, годный; способный. К. ХП. 16. Г. Барв. 384. Здібний, як віл до корита. Ном. № 6549. На тобі сукні дуже прибірні, а до роботи не здібні. Чуб. V. 1127.