Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зламувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зламувати
Берлін: Українське слово, 1924

Зла́мувати, мую, єш, сов. в. злама́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Сламывать, сломать. 2) Нарушать, нарушить. Зламати слово, присягу. К. Досв. 66. Був зламаний закон Мойсеїв. Єв. І. VII. 23. Байда… не зламав своєї віри. К. ЧР. 83.