Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/злапати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
злапати
Берлін: Українське слово, 1924

Зла́пати, паю, єш, гл. 1) Поймать, схватить. Котл. Ен. I. 17. Собака мене злапав за запащину, добре пошматував. Г. Барв. 236. Ой злапали Морозенка, назад руки зв'язали. Гол. Тікай, тікай, козаченьку, хотять тя злапати. Чуб. V. 127. 2) — ля́паса. Получить пощечину. Ном. № 3976.