Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зледащіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зледащіти
Берлін: Українське слово, 1924

Зледащі́ти, щі́ю, єш, гл. 1) Ухудшиться, испортиться, придти въ негодность; ослабѣть отъ старости. Зледащіла, не здужаю і на ноги встати. Шевч. 120. 2) Избаловаться, разлѣниться. Хто дома зледащів, тому не жаль домівки. Гліб. 45. Але Еней наш зледащів. Котл. Ен. I. 27.