Словарь української мови (1924)/злоба
Зовнішній вигляд
◀ зло | Словарь української мови З злоба |
злобитель ▶ |
|
Зло́ба́, би, ж. Злоба. К. Іов. 12. Чернеча злоба до гроба. Ном. № 202. У жінки злоба така люта. Міус. окр. Злобу́ взя́ти на ко́го. Озлобиться.