Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/злоба

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
злоба
Берлін: Українське слово, 1924

Зло́ба́, би, ж. Злоба. К. Іов. 12. Чернеча злоба до гроба. Ном. № 202. У жінки злоба така люта. Міус. окр. Злобу́ взя́ти на ко́го. Озлобиться.