Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/злукавити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
злукавити
Берлін: Українське слово, 1924

Злука́вити, влю, виш, гл. Слукавить, схитрить. Тобі єдиному згрішив я, перед тобою я злукавив. К. Псал. 120.