Словарь української мови (1924)/злупити

by Борис Грінченко

◀ злупати

Словарь української мови Борис Грінченко З злупити

злупитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Злупи́ти, плю́, пиш, гл. Содрать, слупить, ободрать. Тільки в тебе худобоньки, що сива кобила: тую злупив, жупан купив. Чуб. III. 161. Та він би з рідного батька злупив. Ном. № 4828.