Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/злупити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
злупити
Берлін: Українське слово, 1924

Злупи́ти, плю́, пиш, гл. Содрать, слупить, ободрать. Тільки в тебе худобоньки, що сива кобила: тую злупив, жупан купив. Чуб. III. 161. Та він би з рідного батька злупив. Ном. № 4828.