Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/злупати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
злупати
Берлін: Українське слово, 1924

Злупа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Грабить. Церков злупали, Христа взяли. Чуб. III. 349. 2) Сковырять, сколоть, снять слой. Сяде на спід крохмаль, а він його злупа, наллє води та змиє. Лебед. у.