Словарь української мови (1924)/знемощіти
| ◀ знемочи | Словарь української мови З знемощіти |
зненавидіти ▶ |
|
Знемощі́ти, щі́ю, єш, гл. Изнемочь, обезсилѣть. Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє. Грин. II. 153.
| ◀ знемочи | Словарь української мови Борис Грінченко З знемощіти |
зненавидіти ▶ |
|
Словарь української мови — З
знемощіти
Борис Грінченко
1924
Знемощі́ти, щі́ю, єш, гл. Изнемочь, обезсилѣть. Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє. Грин. II. 153.