Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зненавидіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зненавидіти
Берлін: Українське слово, 1924

Знена́видіти, джу, диш, гл. Возненавидѣть. Рудч. Ск. I. 138. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа. Мл. л. сб. 236.