Словарь української мови (1924)/зомлівати

by Борис Грінченко

◀ зомкнути

Словарь української мови Борис Грінченко З зомлівати

зомлілий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зомліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зомлі́ти, лі́ю, єш, гл. Обомлѣть, упасть въ обморокъ. Головонька змита, кошуленька біла, а молода дівчина із жалю зомліла. Чуб. V. 354. Катря стоїть коло стіни, сама як стіна біла: бачу — зомліває. МВ. II. 148.