Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зоріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зоріти
Берлін: Українське слово, 1924

Зорі́ти, рі́ю, єш, гл. Свѣтиться, свѣтить, сіять. Місяць світить, зоря зоріє. Чуб. V. 474. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Шевч. 143. См. Зоряти.