Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зоставатися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зоставатися
Берлін: Українське слово, 1924

Зостава́ти(ся), таю́(ся), є́ш(ся), сов. в. зоста́ти(ся), ну(ся), неш(ся), гл. = Зіставати(ся), зістати(ся). То був волом, а то не хочеш зостатися конем. Ном. № 1865. — кого́. Отставать, отстать отъ кого. Іди та не гайсь, щоб нас не зоставсь. Мнж. 129.