Словарь української мови (1924)/зострівати

by Борис Грінченко

◀ зострах

Словарь української мови Борис Грінченко З зострівати

зостріватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зостріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зострі́ти, рі́ну, неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Пішла моя дівчинонька понад берегами, та зостріла рибалочок з трьома неводами. Мет. 18. Зострів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький. Чуб. III. 170.