Словарь української мови (1924)/зринати
| ◀ зривки | Словарь української мови З зринати |
зринутися ▶ |
|
Зрина́ти, на́ю, єш, сов. в. зо(і)рну́ти, рну́, не́ш и зри́нути, ну, неш, гл. 1) Выплывать, выплыть на поверхность воды, вынырять, вынырнуть. Уже ж сьому синьому каменю на верх не зринать, а павиному піру на дно не тонуть. Чуб. V. 607. Утоплений сам зринув. Харьк. у. 2) сов. в. Спрыснуть, сорваться, выскользнуть. Накинути відьму тим очкуром, — допіру не втече вона… з очкура не зрине. Драг. 73. Колесо зірнуло. Кінь з недоуздка зірнув. Харьк. г.