Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зрябіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зрябіти
Берлін: Українське слово, 1924

Зрябі́ти, бі́ю, єш, гл. Сдѣлаться рябымъ, пестрымъ. Шия так зрябіла дуже; хто його зна й що воно. Канев. у.