Словарь української мови (1924)/зуміти

by Борис Грінченко

◀ зумитися

Словарь української мови Борис Грінченко З зуміти

зумітися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зу́міти, мі́ю, єш, гл. Съ ума сойти. Чи ти зуміла, чи дурману наїлася? Кіев. Подольск. г.

Зумі́ти, мі́ю, єш, гл. Сумѣть. Як зуміла, так і спіла. Ном. № 1054.