Словарь української мови (1924)/зумітися

by Борис Грінченко

◀ зуміти

Словарь української мови Борис Грінченко З зумітися

зумлятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зумі́тися, мі́юся, мі́єшся, гл. 1) = Зу́міти. А щоб ти зумілася! Ковел. у. 2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася. Чуб. V. 119.