Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зуповний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зуповний
Берлін: Українське слово, 1924

Зупо́вний, а, е. Полный. Треба, кажуть, ізозвати зуповную раду, щоб і військо з Запорожжя було на раді. К. ЧР. 26.