Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зуспіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зуспіти
Берлін: Українське слово, 1924

Зу́спі́ти, пі́ю, єш, гл. Встрѣтить. Ми першого очима зуспіли Чайченка. МВ. II. 95. І не счулась, як зуспіли дніпрові дівчата. Шевч. 359.