Словарь української мови (1924)/зучати
| ◀ зуховатий | Словарь української мови З зучати |
зучатися ▶ |
|
Зуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. зучи́ти, чу́, чи́ш, гл. Пріучать, пріучить. Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Ви його не зучайте курити. Константиногр. у.